Ти вдивляєшся у вечір, рахуєш вогники, Голубить сукня ніжно плечі: твій дім чекає когось. І, чомусь, горять дві свічі, хоча вже Він не тут давно. Коли зламалося крило і забула Ти
Приспів: Де росли ці квіти, Де був теплим вітер, Де гріло скрізь його тепло, Де все іншим, ніж завжди було.
Що знайдеш у собі, Що не зникло в Тобі, Те, що снігом вже давно замело Згадаєш, й проживеш це в миті знов...
Ловлять іноді Твій погляд вони пелюстками, Що підходить близько, поряд… і знов тікає кудись… Ти хотіла бачить в комусь те, що у Ньому берегла, Що килимом час застила й залишає там,
Приспів
...що триватиме, мов вічність. І цю мить Ти будеш там, Й повернеш в життя назад...