Ще мить тому я день стрічав, Ще промінь сонця грів мої надії, І сліпо завтрашнього дня чекав, Та зараз ще хоч раз вдихнути – моя мрія.
Колючим списом протинає страх, Не слухає, німіє моє тіло, Лиш відчуваю теплі краплі на руках, що їх вона слізьми зігріла
"Не засинай в моїх руках!" Цей голос чую все тихіше "Не засинай в моїх руках!" Й звук кроків ангела луна гучніше...
Ти дав мені життя - й назад береш, - не зникай!.. Чи страх зостанеться в мені навіки? Покинеш в тьмі, чи сяйвом Ти прийдеш? Іще хоч раз поглянуть заважа повіки. - залишись!.. Пробачити просить за все, що вдіяв тут? Та чого зараз варті всі мої благання? Кудись зника тепло із її рук Щомитi цінніше, бо востаннє...
"Не засинай в моїх руках!" Цей голос чую все тихіше "Не засинай в моїх руках!" Й звук кроків ангела луна гучніше...
- Тремтінням в грудях тисне біль, коли іскра згасає - Стає близький далеким світ - Тебе не відпущу туди, де ніч чекає! - Все легше далі обертатись в лід...