Пухнастий холод зника в обіймах у струмку зі сльозою; Спів вітру й небо - здається поряд лиш вони з Тобою; Й не можеш Ти слова убить, Що груди ранять нескінченну мить...
"Я кохаю Тебе, Я приведу Тебе в сон, З Тобою лину в вогонь Солодкий!
Я кохаю Тебе Цю вічну мить, що мине, Коли цілуєш мене Коротку..."
Ховаєш думку, що звідусіль знову вирина до Тебе; І слухати Тебе найбільше зараз любить зблідле небо. В твоїх очах його уста, Що знову й знов говорять ці слова...