Коли він засне, вона тихо вимикне світло, щоб не було помітно, як вона піде. І з цієї хвилини ніхто не скаже де вона є, хто поруч із нею і що це ій дає. І ніхто не прийде хоч він обіцяв я не покину, вона гадала що плече а знайшла спину... Такі правила гри - вона їх прийняла я скучатиму за нею, такою якою вона була.
Коли дивитимусь у вікна я буду думати що прикро, розум розійдеться з душею і я скучатиму за нею. Коли дивитимусь у вікна я буду думати що прикро, розум розійдеться з душею і я скучатиму за нею... і я скучатиму за нею....
Ми полюбляли з нею розмовляти ні про що... Так взагалі про дощ, каміння та скло. Про те що завтра буде краще, аніж сьогодні є , і напевне гарніше, аніж напередодні. Бо ми такі як і були : не модні не сучасні, просто дихали повітрям то боги, то блазні... Доторкались до душі ножем із місячного світла, залишаючи рани, хоч їх спочатку непомітно. І все майже нормально, і все майже спокійно, хоча пустелі самотності нагадували постійно про себе. Хотілось вктекти, бігти що є сили, але поїзди зійшли з рейок, а кораблі - згоріли...
Коли дивитимусь у вікна я буду думати що прикро, розум розійдеться з душею і я скучатиму за нею.
Коли дивитимусь у вікна я буду думати що прикро, розум розійдеться з душею і я скучатиму за нею і я скучатиму за нею...
Я залишався, хоч звір рвав мої груди щоб не робив - знав, знав, інакше не буде. І хоч ми такі близькі, всеж дуже різні люди. І сонячне проміння нас вдвох у ліжку не розбудить. Коли я збирав її п'яні сльзи руками, вона питала мене: Чому це відбуваеться з нами? Я не міг відповісти - мова тут безсила, ніщо значення не має, коли відірвані крила. Коли надії даремні, і все не так як хотілось... Ну що тут поробиш, невтерпілось, незлюбилось. Розчарувавшись, вона просто пішла, я скучатиму за нею, такою, якою вона була.
Коли дивитимусь у вікна я буду думати що прикро, розум розійдеться з душею і я скучатиму за нею.
Коли дивитимусь у вікна я буду думати що прикро, розум розійдеться з душею і я скучатиму за нею.
Коли дивитимусь у вікна я буду думати що прикро, розум розійдеться з душею і я скучатиму за нею.
Коли дивитимусь у вікна... я буду думати що прикро... розум розійдеться з душею... і я скучатиму за нею... і я скучатиму за нею... і я скучатиму за нею...