Коли скінчаться запеклі бої замовкнуть залпи гармат І кораблі на крилах вітрилах з війни повернуться додому Коли навколо будуть свої і заплаче старий солдат Від того, що смерть не підійметься більше з аеродрому Коли тіла вкриє трава, а кров проросте у ній маком І туман впаде камуфляжем звечора на долину Вони впадуть до землі, біля танка з розірваним траком І Бог подарує їм мирної тиші хвилину
І слухати серце і слухати вітер А не те, що говорять люди І лежати у житі кайфуя від миті Якої більше ніколи не буде Берегти ту що поруч, що зараз ліворуч І так просто хочеться жити Зберегти мов світлину, цю тиші хвилин Що більше не повторити 2
Кохана, не треба розмов, кохана, не треба докорів Ми знаємо, що один одному можемо зараз сказати Життя, не написи пабліків плазмових моніторів І знаєш, що нас дратують, у цих справах, чиїсь там поради Кохана, вимкни ліхтар, давай посидимо у пітьмі А за вікнами місто вовтузиться, мов лабораторні миші Замість тисячи слів, ніжно мене обійми І Бог подарує нам справжню хвилину тиші 3
Той хто вище, запалює зорі і по снах розсипає нам мрії Дарує трішечки світла, надію в тепло і кохання За це бере з собою поетів, cпіваків та лицедіїв Залишаючи нам на згадку вірші, пісні, оповідання І кожної ночі їх душі, палають у небі над дахом Як маяки всім тим, хто займе спустілії ніші «До часу» зачиняється брама, що веде зоряним шляхом На їх честь просто зараз хвилина повної тиші