Приспів: Крізь звалища лиць, крізь регіт зіниць, Крізь марево сну я досягну. Розп’яту мораль, обмежену даль, Усе, що збагну, я досягну. Крізь звалища лиць, крізь регіт зіниць, Крізь марево сну я досягну. Розп’яту мораль, обмежену даль, Усе, що збагну, я досягну. Я досягну!..
Я досягну, я досягну, ми маєм йти, як в далину, В безмежний світ, там де ніхто мене не знайде! Я досягну, я досягну, межу реалій перетну, Межу бажання, за яку ніхто не зайде.
Приспів
Шліфують підошви бруківку брудну, Я впевнений в собі, я досягну! Чую позаду тупіт чобіт, Чую дивні погрози услід. Подих гарячий опалює спину, Знаю повинен іти безупину, Знаю вони ненавидять мене, Знаю вони чекають лише, Щоб я спіткнувся, щоб я упав, Упав і більше ніколи не встав, Хижі обличчя тануть в пітьмі, Хто це насправді байдуже мені. Далеко вершина моєї мети, Але я повинен її досягти. Шліфують підошви бруківку брудну, Я впевнений в собі, я досягну!
Я досягну, я досягну, ми маєм йти, як в далину, В безмежний світ, там де ніхто мене не знайде! Я досягну, я досягну, межу реалій перетну, Межу бажання, за яку ніхто не зайде.
Приспів
Згасли позаду крапки вогнів, Далі я лину у всесвіті снів. Чую відразію крові у венах, Чую і шепіт. Це анафема! Холодного вітру хвилі тверді Вперто встають на дорозі мені. Чи вистарчить сили здолати весь шлях Не скажуть лінії, що на руках. Не скаже ніхто і місяць порожній Регоче відверто з пустої безодні, Байдужі і ситі з мене глузують, Руки голодні на здобич готують. Стогін землі під ударами ніг, Що оплутують вперто спіралі доріг, Чітко шепоче десь марево сну, Я скоро дійду, я досягну!
Я досягну, я досягну, ми маєм йти, як в далину, В безмежний світ, там де ніхто мене не знайде! Я досягну, я досягну, межу реалій перетну, Межу бажання, за яку ніхто не зайде.