Коли на волю проситься сльоза, Зника останній промінець надії, Коли душа від болю сирота, | Ти притулись до серденька Марії. | (2)
Згадай, якого болю завдава їй Пригнічена гріхом черства людина, Стікають сльози з безсилених очей, Бо через нас розп'яли її сина. Стікають сльози з безсилених очей, Бо я і ти розп'яли її сина.
Як прокрадеться сором, мучитиме страх, Наважся хоч би поглядом зустрітись. Ти не побачиш докору в очах, | Лиш мама може так тебе любити. | (2)
Відтоді як повстав гріх на любов Людина прагне в світі панувати, Якщо ти хочеш бути так, як Бог - | Навчися так любити і прощати. | (2)