Не вини її,мамо, Ту смерть,що мене забрала. Я в змаганні віддав своє серце за спокій твій. Я би витер сльозу з твого личка... Та смерть украла й цю утіху мою... Зчорнивши найближчий бій...
Не зови мене,мамо! Не сердься,що зник раптово! Я б собі не простив свого "брата" загибель,ні. Я би втішив тебе хоч однесеньким теплим словом... Та не в змозі уже. В надмогильній лежу броні.
Не кляни його,мамо! Наш ворог за все заплатить! Мій народ його совість утопить в безмежжі сліз... Мамо!Мамо моя... Не лякайсь,що повсюди втрати... Вірю,що проросте поле гніву прощенням... Скрізь...