Я зробила йому паперового лебедя. Відкрила долоню. Поклала. Тримай. З папірця на якому дряпала римами, Всі відчуття. Майже весь всесвіт. Біжу. Прощавай. Можливо до зустрічі. Аякже. Побачимось. Просто пора. Просто трамвай. Тільки не згуби мого світу, Він в твоїх руках. І крил не зламай. Всього лиш папір, а майже душа. Всього лиш слова, літери і інтонації. У вселюдному світі все надто без значення. Все надто знецінилось. Геть часу нема. Не картай мене сумнівом. Не вимірюй Моєї душі. Вона надто важка. Зовсім не грами. Занадто багато в собі принесла. Та для тебе легка. Тебе не обтяжую. Тобі не розкажу. Лиш щирість і пташка. Ти просто печеш мене. Тобою я тішуся. У римах для себе візьми дрібку щастя. А хочеш, візьми мої два крила…