Простий мандрівник який також як і ти йде по тротуару поруч? Чи ледь помітна тінь присутність якого ти відчуваєш так, ніби все живе заковане в одному ньому. Невже його голос, уривками проливає на тебе дощ? А ти мимоволі усміхаючись відчуваєш його кожен хриплий подих,і терпкий ,але солодкий дотик. І вітер зриває всю монотонність з обличчя
- Хто він тобі? Він той заради кого починаєш заново учитись жити І серце несамовито стає калатати відчуваючи це так ніби ось- ось і випригне з грудей Він той ,завдяки якому зникають усі жахи,туга і втома
Хто він? Ілюзія- чи реальність,а може вигадана цікава книга? Чи може - залежність,яка дає відчуття спокою?! Ні - це просто моя людина,в присутності якої - відчуваєш присутність дому.