Я годованець чорних ночей за вікном, Я не ліз на рожен і не пер напролом, Тільки слово як слово, струна як струна, Так якого від мене вам треба рожна?
Тільки хрипом блювотним, ночами без сну Просурмила сурма : на війну, на війну! Перекинулось небо та через плече, Пригина до землі і пече, і пече.
Зачаділа свіча - парафіновий рай, Світ поблід і зачах - поспішай, поспішай! Тріпотять на вітру полотнища знамен... Хто устане з колін, той і буде спасен!
Той і буде герой, хто поляже в снігу, Хто спіймає свинець в повен зріст, на бігу. Розірвіть ланцюги - може, стане снаги, А не стане снаги - переб'ють до ноги.
Передушать півсонних, закутих, сліпих, Ми не люди для них, нас давити - не гріх, Поженуть у Сибір, запроторять в тюрму... Я уперше, уперше послухав сурму!
Я задмухав свічу і в кишеню поклав Сто не складених рим, сто не зроблених справ, Лиш короткий рядок повторив як рефрен: Хто устане з колін, той і буде спасен!