Я так боюсь відчинених дверей... Я так боюсь дивитися у очі... Я так боюсь не пережити ночі І загубити віру у людей.
Я так боюсь не пам'ятати снів, Боюсь, коли життя не має змісту І на папері порожньо і чисто... Я так боюсь, що я недолюбив. . . . . . . . . Щоб змінити життя на краще, Треба вийти за межі звичок, Збити будні, не знати нащо, Ніби попіл до попільничок.
Розгубити старі проблеми, Бути разом старим і юним, Перекреслити звичні схеми, Переплутати дощ і струни,
Полетіти, мов камінь з пращі, Шугонути увись стрілою... Щоб змінити життя на краще, Треба стати самим собою.