Час біжить капає Карвалолом у чайну ложку Світ роздирає, дряпає Рани, тріщинки, кожну зморшку Дико хочеться повернутися Там свободою пахнуть руки Матеріальностей вщент позбутися, Як метилової сполуки. У мені помирають весни, загинаються у клубочки, І не сказані просто, чесно Потрапляють в болючу точку - Мочку вуха, очей зіниці. Світ насправді тобі не снииться. Все реальне - не дежавю. День котився, як колісниця Ніч, я думала, не досплю. Можна кліком всього позбутися, Вибухають найбільші банки, Заощаджені нами статки, злитки, Найцінніших паперів зшитки. Ми живемо у океані, де провайдер - це материк, А отрута з усіх екранів накопичується, мов ЦИНК