Діалог під ялинкою (Ю.Левiтанський-С.Нiкiтiн, пер.Ю.Чайки)
Діалог під ялинкою вірші - Ю. Левітанський, музика – С. Нікітін. Переклад Ю. ЧайкиДІАЛОГ ПІД ЯЛИНКОЮ Ю. Левітанський – С. Нікітін, переклад Ю. Чайки - Що ж воно коїться в світі? - Та, бачте, зима. - Як то – зима? - А отак. Подивіться, постежте, Як я зрання калатаюсь, протоптую стежку Там, де до ваших будівель під’ізду нема. - Що ж буде далі? - Та січень. - Невже? - Щоб я вмер! Я ж недаремно абетку придбав старовинну. Ох, і малюнки ж покреслила в ній хуртовина! Їх я вже вивчив, до літер узявся тепер. - Ну, а по січню? - Та квітень прийде, як назло. - Квітень по січню? Ви певні? - Повірте на слово. В лісі сьогодні сопілка так грала чудово! Дивно лише, що музики при ній не було. - Що ж нам сердешним, робити? - Чого там, живіть. Шийте спідниці з китайки, як грошей в вас досить. - Тю! Та китайки ніхто вже сто років не носить! - Вже як пошиє – де дінеться! – буде носить! Буде носить, бо ж настане година така, Що й завірюха ущухне, і крига розтане. Ну, то давайте ж удвох у це свято різдвяне Тут, на вечірці, наразі утнем гопака! Ряжені хлопці й дівчата і сміх без кінця. Місяць – бліда, зі свічею всередині, куля. Ось Вам рука (та тримайте, рука ж бо – не дуля!) І – гоп-ця-ця, гоп-ця-ця, гоп-ця-ця, гоп-ця-ця…
1998 Харків
З одного боку, це переклад. Але переклад специфічний, з гумором.