Зірка мерехтить якась не та... Знову нас від хати відірвало. Знов між нами села і міста, Зльотні плями аеровокзалу. Тута в нас тумани і дощі, Дрижки рано-вранці на повітрі. Як з дороги звернеш у кущі – Влізеш у сюжети мудрохитрі.
ПРИСПІВ: Надія – мій грунт і компас, А везе зазвичай наглуватим. А пісня – одна, і гаразд! Щоб тільки про хату співати.
Тут, повір, як дивишся здаля, – Зір втрачаєш мало не одразу: Меншають хмарини до нуля, До безглуздя меншають образи. Ти чекать навчися до пуття, Вперто, не хвилюючись ніскільки, І телеграфне тобі життя Радощів на дві чи три копійки.
ПРИСПІВ
Все настирно в пам’яті бринить, Що недоспівав і недослухав. І очей знесилених блакить, І московські сині завірюхи. Знов між нами села і міста, Знову не зійтись в одній постілі! Зірка незнайома в небі, й та Світить, як в надії на могилі.
ПРИСПІВ: Надія – мій грунт і компас, А везе зазвичай наглуватим. А пісня – одна, і гаразд: Про хату, і тільки про хату!