СМЕРЕКОВА ХАТА сл. Микола Бакай муз.Павло Дворський
Наснились мальви, рута-м’ята І скрип криничний журавля, І смерекова отча хата, Яку давно покинув я. Наснився сад в веснянім цвіті, Струнка смерічка край воріт, І найрідніша в цілім світі Матуся сива надворі.
Приспів: Смерекова хата, батьківський поріг, Смерекова хата – на крутій горі. Як прийду до неї, коліном припаду, Грудочку землі своєї до вуст прикладу.
Вона як пісня – серцю мила, Старенька хата край села. Війна її вогнем палила, Але спалити не змогла. Кришились грізні блискавиці І грози падали не раз, Вона стоїть немов із криці І кожен день чекає нас.
Приспів
Спішу до неї мов лелека, Простори кинувши до ніг, Несу любов свою з далека, Яку назавжди я зберіг. Дитячих літ моїх колиска, Моя порадниця свята, Вона як доля – рідна й близька, Миліш її ніде нема.