Не шукаю, не боюся, просто все уже набридло, Анонімний витік болю, приступ смерті – як наївно... Все пусте і неможливе... трошки важко, як не дивно... Віра в Бога непотрібна... усі враження пасивні...
Все життя на папері віднайду і забуду, Щось на мить загориться... щось було і вже не буде. Дивні межі думок, хоча меж і немає... Дивний потяг... мій рок... вперше знову не знаю...
Лишись зі мною... Живи зі мною... Радій зі мною... Я завжди з тобою!
Я забираю цей світ з собою... Я забираю цей світ з собою...
Знову знак, знову знак, Знов стіна, знову крок, Знову крок, знов назад, Знов стіна, знову знак...
Лишись... живи... дивись... радій...
Так, це безглуздо, я все знаю... Тож краще заховай свій фальш на потім... У тобі тепер пусто, все ж минає... Та я не сподівалась, що так просто...
Ти підеш, коли потрібно бути поряд, Ти прийдеш, коли зненавиджу сльозами... Всі живуть, всі люблять, всі говорять... А мені лишилось просто йти слідами.