Лабіринтами внутрішнього Я Натрапляю на один і той же камінь, З кожним разом я знаходжу щось нове, З кожним разом відчиняю брами. Подорожуючий монах, Куди твій пролягає шлях? Іду дорогою мовчання, Іди зі мною і забудь страждання... З неба упало палаюче колесо, А десь за межею монахи ідуть. Крутиться, вертиться навколо людей, Не усім відкривається істини путь... Я сам іду цією дорогою, Я не розділяю ні з ким почуття, Несу я каміння, туди, де краплина Падінням з листка народить життя. Я йду по воді, а хтось лиш сміється, Краплина впаде й навкруги все зал'ється, Той, хто сміявся - втопився в собі, А я вже не ходжу, я купаюсь в вогні... Боротьба виправдовує наше життя, Я прийшов, щоб закрити книгу Сансари, Вітер змін вже в дорозі і нема вороття, Це досвітнії присмерки Нової Ери... Водолій заповняє священні криниці, Щоб почати життя з нового листа, Духу вічного храм, золотії дзвіниці Прокидаються в серці молодого митця...
Колісницею Богів До Валгали вічних снів, До фортеці всіх снігів - Не спиняйся!..
Рідний Заповіт Шепоче сонця світ, Своєї Долі нить У дзеркало раняє...
В твоїх незайманих снах Я почую голос твій, Світло у твоїх очах Хай збентежить подих мій...