Крізь замок снігів Я відчув поцілунок, Де фортеця вогнів Не згасає малюнок.
Цимбали б’ють, цимбали б’ють, Цимбали б’ють в глибини, Росте святе, росте святе, Росте святе коріння.
Цвіт блакитних очей У нічному тумані Проводжає у путь Корабель в океані.
Виплескують життям бруньки, Цимбали б’ють, п’ють козаки... Цимбали б’ють, а ти танцюй! Хай кров бурлить святая!
Найтемніші глибини Тихі й спокійні, Хвилі блукають В тінях твоїх. Таємничим орнамент Розкладає перлини: Величезнії брами – Всю святиню святинь. За нічними словами В неосяжне пірнаю, Я живу, я вмираю, І знов засинаю, За цим краєм є те, Що лиш є у криниці, Я проходжу мовчання, Бо те щось б’є в дзвіниці...
На пшеницю як сніг, Темний ангел упав, Він обличчя без слів Моє цілував. Зустрічай божевілля, Воно вже танцює, Крикливим творінням По жилах пульсує...
Що для тебе Значить свобода? Спитай в себе, Хто ти, Заради чого живеш... Засліплений натовп Не бачить нічого, Прокинься скоріш, Бо сліпцем і помреш. Війна, революція, Криза, убивство – Цілеспрямований Простий механізм. Але люди вже звикли До такого каліцтва, У їх головах стоїть Штамп – комунізм! Твоє право бути Обдуреним тричі, Твоє право жити – Іти, як ідеш. Не прокидайся Ні в якому разі, Сліпцем народився, Сліпцем і помреш...
А де наші люди, Коли нам так потрібні, Ховаєтесь від себе І будете терпіти. А жити, як собака І милості чекати, Таке життя любити – Божественне в собі вбивати.
Цимбали б’ють, співає ліс, І вітер винний смак приніс. Трава шумить, тече вода – Тут лине все наше життя...
Цимбали б’ють, Бо справжній чоловік Не може без війни, Цей невідомий поклик Кожний з нас почує В своїх жилах. Борець і виживший – Це зовсім різні речі, Але в собі Ми знайдемо, що нам потрібно В наших силах.