Як повіє буйний вітер над твоєю головою, Осідлай же коня вороного, в дорогу час, Тільки курява здійметься битим шляхом за тобою, Озирнися в останній раз. Як повіє буйний вітер над твоєю головою, Буде поруч з тобою твій друг, За порогами, козаче, ти не будеш сиротою, Прийме Батько Великий Луг, Батько Великий Луг!
І нічого в цьому світі не жалій собі, козаче, Бо життя молоде – коротке, як літня ніч. Як поляжеш в чистім полі, то ніхто і не заплаче, Бо не плаче за синами Січ. Як закряче чорний ворон над твоєю головою, Вкриє очі китайкою друг І холодною землею, і зеленою травою Вкриє Батько Великий Луг, Батько Великий Луг!
Бо така козацька доля – воювати до загину, Кожен сам вибирає в житті єдиний свій шлях, Ти не той, що все прощає, і не той, що горбить спину, Ти у полі вільний козак. Як повіє буйний вітер над твоєю головою, Вже не вирветься ворог із рук, Ти нікого не боїшся, бо у тебе за спиною Мати Січ і Великий Луг, Батько Великий Луг! Батько Великий Луг!