Ще одне покоління... Ми вже давно не діти. Ми розпрощались з мріями, снами. Вирубано коріння, Нікуди нам подіти Вибудувані не нами храми.
Їх силуети строгі Рвуться угору стрімко, Наче злетіти хочуть в небеса... в небеса.
Приспів: Храми... Величні храми... Кожна цеглина тягне Плату за чийсь забутий гріх. Викінчені хрестами Їх золочені бані – Докір німий для нас усіх.
Лики святих скорботні... Висвячені гармати... Тут, як і скрізь, панують гроші... Завтра, як і сьогодні, Будуть мечами орати Діти Твої немудрі, Боже.
Може, вони й не винні – Просто ніхто давно вже Не виганяв із храму гендлярів, шахраїв.
Приспів
Ще одне покоління... Ми вже давно не діти. Ми розпрощались з мріями, снами. Крізь вітражі проміння... Висохлі мертві квіти... Голосом дзвонів ридають храми.