Моя тінь від страху загубилась У відбитку неонових ламп, Моє серце від страху забилось, На ньому наклали асфальтовий штамп. Я не знаю, у кого спитати, Всі довкола бездонно німі, Всі тікають у офісні грати і чекають, Коли життя промайне у вікні, Промайне у вікні...
Приспів: Цей неоновий світ, Не хочу тонути, Відкривати йому Скарбницю своєї душі! Лиш у мені залишиться вити Прикрощів кинутий звір!
Моя суть це життя Інтернету, І любов це хімічний процес, За хвилину побачу планету, Не можу побачити власних думок... Мої сни це хвороба безсоння, Моя їжа – таблетка для сну, Мої друзі це коло сторонніх, Моя мрія – О, Боже, коли ж я повітрям дихну?.. Повітрям дихну!..
Приспів.
Звір!
Я боюсь свого рідного міста, Цих сірих осель, Боюся нудьгою осісти... І все боюся, що я онімію, Стану таким, як завжди!