Слова: Ігор Бойчук
Музика: Ігор Лукомець
Звикає народ
Ік
Звикає народ повільно зникати.
До рабства звикає і гнітючих знущань.
Звикає боятись та тихо мовчати
Під звуки плачу й постійних зітхань.
Звикає платити за власну освіту,
За докторський ступінь і вчені звання.
А потім з торбами ходити по світу,
Забувши науки, згубивши знання.
Приспів:
Звикає на тілі синці свої рахувати,
Від гумових палиць, кулаків та гумових куль.
На вулицях міста в жебрацтві щодня зустрічати
Калік-інвалідів, на трасах дешевих дівуль.
ІІк
Звикає до Бога за гроші молитись,
Лягаючи спати – чекати "гостей".
Звикає в горілці щоденно топитись,
У випарах спирту душити дітей.
Звикає до мови чужої у хаті,
Якою говорять прийдешні пани.
Дивитись як землі родючі й багаті
Дають не врожай, а лише бур’яни.
ІІІк
Звикає на тілі синці рахувати,
Від гумових палиць і гумових куль.
На вулицях міста в жебрацтві стрічати
Калік-інвалідів, на трасах дівуль
.
Звикає в страху, в судомах тремтіти,
Бо вірить в правдивість порожніх казок.
У тюрмах за чесність звикає “сидіти”
Й за правду вмирати у муках в СІЗО.
Статистика страницы на pesni.guru ▼
Просмотров сегодня: 1