Звикає народ Ік Звикає народ повільно зникати. До рабства звикає і гнітючих знущань. Звикає боятись та тихо мовчати Під звуки плачу й постійних зітхань.
Звикає платити за власну освіту, За докторський ступінь і вчені звання. А потім з торбами ходити по світу, Забувши науки, згубивши знання.
Приспів: Звикає на тілі синці свої рахувати, удари від палиць, кулаків та гумових куль. На вулицях міста в жебрацтві щодня зустрічати Калік-інвалідів, на трасах дешевих дівуль.
ІІк Звикає до Бога за гроші молитись, Лягаючи спати – чекати "гостей". Звикає в горілці щоденно топитись, У випарах спирту душити дітей.
Звикає до мови чужої у хаті, Якою говорять прийдешні пани. Дивитись як землі родючі й багаті Дають не врожай, а лише бур’яни.
ІІІк Звикає в страху, в судомах тремтіти, Бо вірить в правдивість порожніх казок. У тюрмах за чесність звикає сидіти Й за правду вмирати у муках в СІЗО.