ЧУДАК - ми раби своїх помилок (слова by MARA) | Текст песни

• Тексты песен
• ЧУДАК
• ми раби своїх помилок (слова by MARA)

Pesni.guru - сайт для Гуру

Приспів:
Я не схожий вже на себе,непримiтний мов би тiнь,
самотня постіль,на дворі заметіль.
Такий холодний березень,ніколи вiн таким не був,
знайшов себе в моїх очах, а я і не збагнув.(2)

А я за щастя боровся,коли воно минало,
та боляче робив тій,що мене кохала.
Все проходить ,чудесам нема куди діватись,
не помічав близьких,потрібно вже зізнатись.
Часто ображав,i сам не помiчав,
думав що один такий,чогось від них чекав.
особливого чогось ,навіщо і чому?
Вони лише хотiли розтопити цю зиму.
Було на все начхати,шукав я ідеал,
вона жила для мене,а я що їй давав?
Був холодніше Антрактиди,вона тепла,як Катар,
і тепер лише подумав про те,яким я став.
Не вірив в любов,хоча вона була так близько,
тепер її шукаю, коли літаю низько.
І виною всьому ,просто,моя дурість,
зруйнувала все,подарувавши мудрість.

Приспів:
Я не схожий вже на себе,непримiтний,мов би тiнь,
самотня постіль,на дворі заметіль.
Такий холодний березень,ніколи вiн таким не був,
знайшов себе в моїх очах, а я і не збагнув.(2)

Ми раби всі своїх же помилок,
і я не знаю навіть,що змiнити це могло б.
де це світло,яке було,коли були з тобою,
тепер живем,не знаючи покою.
Ти ховала сльози,ховала всю образу,
я був далеко,хоча були ми разом.
І ці всі спогади заставляють сумувати,
брати ручку і листок,складаючи рядки,зітхати.
Час невпино iде,зникає наша вічність,
про одне я забував,люди люблять вірність.
Пам'ятаєш тi прогулянки?Дивилися на зорі,
ти хворіла мною,а я був тобою хворий.
Пізно вже боротись,мені б ранiше все збагнути,
ми боремся за те,чого вже не повернути.
Але я почав робити перші кроки,
хоча невпевнені,як у дитини поки.

Приспів:
Я не схожий вже на себе,непримiтний мов би тiнь,
самотня постіль,а на дворі заметіль.
Такий холодний березень,ніколи вiн таким не був,
знайшов себе в моїх очах, але я цього не збагнув.(2)