Бубнявіють думки, проростають словами, їх пагіння бринить у завихренні днів — Цілий тиждень живу і ходжу між левами, Недаремно ж і місто взивається — Львів.
Є міста-ренегати, є просто байстрята, Є леви, що мурликають, наче коти, — Божевільно байдуже облизують ґрати І пишаються з власної сліпоти.
Сивий Львове! Столице моєї мрії, Епіцентр моїх радощів і надій! Щоби серце твоє одчайдушно левине Краплю сили хлюпнуло у серце моє.