До весни повернулись морози І безжально цілують мене Я з тобою була несерйозна Покарання за це не мине Та кажу усміхнувшись безжурно Забувай нашу повість амурну От і все,випадковий роман Відійшов як ранковий туман
приспів Та без тебе я,неначе без раю І здається що небо впаде Забуваю я,тебе забуваю Кожен день забуваю тебе
Так ніхто не кохав ще на світі Насолоди губилась межа Ти скорочував ночі до миті Так любив що тремтіла душа Я згасила запалені свічі Бо родилось в душі протиріччя Що кохання сильніше знайду Та накликала тільки біду