Коли ти послухаєш ось ці мої куплети Ти нічого не зрозумієш: Хто ти? Де ти? Подивись же на цей світ: Ось. Що ти бачиш? Ні, це не люди це хижаки ходячі. Руками щось маячить, насміхається і скаче, Він думав що він Бог, а інший нічого не значить. Турбує їх одне - поспати і поїсти, Ні, це не люди це справжні Егоїсти.
Злодії вони, убивці, аферисти, Не назвемо їх людьми - це справжні Егоїсти. Поклоняються зіркам, політикам, артистам Світом нашим правлять байдужі Егоїсти.
Злодії вони, убивці, аферисти, Не назвемо їх людьми - це справжні Егоїсти. Поклоняються зіркам, політикам, артистам Світом нашим правлять байдужі Егоїсти.
Сунуть табунами в важких своїх чоботях, Кожен думає собі: Вже набридла ця робота! Невдоволені вони і роззявляють рота, Змучились вони, відпочити їм охота!? Звісно це нелюди, не живуть а виживають, Спокійно у світ входять, бурхливо помирають. Хтось залишиться у пеклі, хтось полетить до раю, Не минуле написав, а сучасне промовляю.
Звідки все це зло, і вся ця неповага? Не собі, нікому не бажають вони блага І нехай собі там кажуть: Нас такими всіх зробили! Ні! Усе це зло самі ми зародили. Душі вони не мають, не мають почуттів Існують в беззаконні кожен як собі хотів Хаос на цім світі панує вже давно. Нічого не змінити, мені вже всеодно.
Злодії вони, убивці, аферисти, Не назвемо їх людьми - це справжні Егоїсти. Поклоняються зіркам, політикам, артистам Світом нашим правлять байдужі Егоїсти.
Злодії вони, убивці, аферисти, Не назвемо їх людьми - це справжні Егоїсти. Поклоняються зіркам, політикам, артистам Світом нашим правлять байдужі Егоїсти.
Злодії вони,злодії вони... Не назвемо їх людьми, не назвемо їх людьми... Поклоняються зіркам, поклоняються зіркам... Світом нашим правлять байдужі Егоїсти.