Синьоокою чаклункою, бувало, Називав мене і руки цілував, Мабуть, справжнє щастя то було й не стало. Час минув і вже, як сніг розтав. Я не вірю в те, що почуття вмирає, Що вогонь любові догорів.
Пр. Більше ніхто, Тільки я в тому винна - Божевільна! Більше ніхто, Тільки я в тому винна - Божевільний!
\"Повернись!\", - тобі сказати не зумію. Квітень за вікном, а на душі - зима. Ти вже не один, і я це розумію, Що ж, цього хотіла я сама.
Пр. Більше ніхто, Тільки я в тому винна - Божевільна!
Більше ніхто, Тільки я в тому винна - Божевільний! Більше ніхто, Тільки я в тому винна - Божевільний! Божевільний!