Комусь я посміхнусь зранку, а в комусь я помилюсь аж до рани, мамо, ти чуєш, йому прикро, він каже - йому сумно, а я до нього звикла... Кажуть люди - гірше не буде, та не тане мій біль, ну як же я без нього... скажи, чому він не мій?
ПРИСПІВ: І кричали йому весни вслід, а для нього було мало слів, а для нього був весь світ німий, скажи, чому він не мій? І котилась я мов камінь вниз, а для нього було мало сліз, а для нього був весь світ німий, скажи, чому він не мій?
Колись я розірву кляте коло, а може я не зумію ніколи, мамо, і буде справді прикро, і неможливо - сумно, я так до нього звикла... Кажуть люди, гірше не буде, та не тане мій біль, ну як же я без нього... скажи, чому він не мій?