Юлия Рай - буде справді прикро І неможливо сумно Я так до нього звикла... | Текст песни

• Тексты песен
• Юлия Рай
• буде справді прикро І неможливо сумно Я так до нього звикла...

Комусь я посміхнусь зранку,
А в комусь я помилюсь аж до рани
Мама! ти чуєш йому прикро?
Він каже йому сумно,
А я до нього звикла.

Кажуть люди гірше не буде,
Та не тане мій біль
Ну як же я без нього? Скажи,
Чому він не мій?

Приспів:
І кричали йому весни в слід
А для нього було мало слів
А для нього був весь світ німий
Скажи, чому він не мій?
І котилась я, мов камінь, вниз
А для нього було мало сліз
А для нього був весь світ німий
Скажи, чому він не мій?

Колись я розірву кляте коло
А може я не зумію ніколи,
Мама! І буде справді прикро
І неможливо сумно
Я так до нього звикла...

Кажуть люди гірше не буде,
Та не тане мій біль
Ну як же я без нього? Скажи,
Чому він не мій?

Юлия Рай еще тексты