Як торік проводжала я вільний вітер за край, Наказала йому - ти на дивний цвіт не зважай. Повертайся у поле, тебе чекатиму я, Повернувся мій вітер, не сама з ним та весна.
Щастя зрадило, зрадило, зрадило, зрадило нам, Я одна, я одна, я одна, а ти більше не сам. Я благаю вас люди, не вірте, не вірте словам, Відтепер я не вірю ні веснам, ні вільним вітрам.
Як торік ти назвав мене любою, любою, А весна стала нашою згубою, згубою, Вітру в полі шукати не стану я, стану я Вільною не по волі і вірною болю.
Як торік ти убив мене зрадою, зрадою, Від тоді я про тебе не згадую, згадую, Від тоді подих твій в полі не ловлю, не ловлю, Просто вітру всерівно, що я його ще люблю.