І кричали йому весни вслід, а для нього було мало слів... А для нього був весь світ німий... Скажи! Чому він не мій...
Юлія Рай "Мама" Комусь я посміхнусь зранку, а в комусь я помилюсь аж до рани... Мама! Ти чуєш йому прикро... Він каже йому сумно... А я до нього звикла... Кажуть люди гірше не буде, та не тене мій біль... Ну як же я без нього? Скажи! Чому він не мій? Приспів І кричали йому весни вслід, а для нього було мало слів... А для нього був весь світ німий... Скажи! Чому він не мій... І котилась я мов камінь вниз, а для нього було мало сліз... А для нього був весь світ німий... Скажи! Чому він не мій... 2к. Колись я розірву кляте коло! А може я не зумію ніколи... Мама... І буде справді прикро... І неможливо сумно... Я так до нього звикла... Кажуть люди гірше не буде, та не тене мій біль... Ну як же я без нього? Скажи! Чому він не мій? Приспів І кричали йому весни вслід, а для нього було мало слів... А для нього був весь світ німий... Скажи! Чому він не мій... І котилась я мов камінь вниз, а для нього було мало сліз... А для нього був весь світ німий... Скажи! Чому він не мій...