Протекла, мов кров з ножа
По степу, тонка межа:
Ліворуч битва, а справа бій,
Чигає смерть у далі голубій
Ми йдемо - одна сім'я,
Сто бійців і з ними я.
І день за днем, за разом раз,
На сто бійців - один наказ.
День за днем, хто знає, де,
Був наказ - і сотня йде.
Крізь вогонь, і куль політ
Крізь вугілля, крізь граніт
Ми йдемо - одна сім'я,
Сто бійців і з ними я.
І день за днем, за разом раз,
На сто бійців - один наказ.
З рубежу, і на рубіж
З роздоріж, до роздоріж
І так далеко, твій рідний дім
Кохана жде , тебе у нім
Навмання, нас доля б'є
Вчора був, сьогодні є,
А завтра хтозна, що буде там…
За Батьківщину, життя віддам…
Завтра я, а потім ти
Хтозна як, та треба йти
До бою зброю, смерть ворогам!
Нема спочинку, моїм ногам…
Ми йдемо - одна сім'я,
Сто бійців і з ними я.
І день за днем, за разом раз,
На сто бійців - один наказ.
Люба, чуєш, ти не ридай!
Він не вмре, за рідний край!
Хай гине воро, за наш Донбас,
Дорога дальня, чекає нас.
Ми йдемо - одна сім'я,
Сто бійців і з ними я.
І день за днем, за разом раз,
На сто бійців - один наказ.
А ось ці два стовпчики з вірша не ввійшли впісню:
Степ гуде, луна гримить
Не спиняй, ходи й на мить.
Наш шлях тяжкий, та треба йти,
Ліворуч я, а справа - ти.
І день за днем, за разом раз,
На сто бійців - один наказ.
По піску пустих узбіч
Ми йдемо у темну ніч.
Юлія Донченко еще тексты
Оценка текста
Статистика страницы на pesni.guru ▼
Просмотров сегодня: 2