музика Анатолія Горчинського
слова Олександра Богачука
На пероні, на люднім пероні,
де при розлуках і зустрічах плачуть,
хтось розсипав троянди червоні
і, здається, ніхто їх не бачить.
А троянди, а троянди, до людей пелюстками кричать:
“Ми – не квіти, ми – кохання, а кохання не можна топтать”.
У моїм серці чи то обіль, чи то смуток.
Не стрічаєш мене ти сьогодні.
Хтось дарує комусь поцілунок,
А хтось топче троянди червоні.
А троянди, а троянди, до людей пелюстками кричать:
“Ми – не квіти, ми – кохання, а кохання не можна топтать”.
На пероні, на тихім пероні
вже не чути далекого стуку.
Хтось розсипав троянди червоні:
чи то зустріч свою, чи розлуку…
А троянди, а троянди, до людей пелюстками кричать:
“Ми – не квіти, ми – кохання, а кохання не можна топтать”.
А троянди, а троянди, до людей пелюстками кричать:
“Ми – не квіти, ми – кохання, а кохання не можна топтать”.
Юлія Пєшковська еще тексты
Другие названия этого текста
- Юлія Пєшковська - Троянди на пероні (1)
- Юлія Пєшковська - Троянда на пероні (0)
Оценка текста
Статистика страницы на pesni.guru ▼
Просмотров сегодня: 1