Навколо так неначе вдома, В Карпатах наших у селі, Тільки на вулиці нікого, Стає не по собі мені, Коли життя тут вирувало, Дитячий сміх тут роздававсь, Пісень по небі ми співали, I про біду ніхто не знав, Коли життя тут вирувало, Дитячий сміх тут роздававсь, Пісень по небі ми співали, I про біду ніхто не знав, Тепер тут тиша є смертельна, I страшно іноді бува, За те що край такий пекельний, Перетворилася земля, За те що ми такі байдужі, До долі власної землі, Куди поділась ваша мужність, В важкі для України дні? За те що ми такі байдужі, До долі власної землі, Куди поділась ваша мужність, В важкі для України дні? Не Богу яркi захистити потрIбно було землю цю Тут так було прекрасно жити, Неначе в Божому раю, Тепер земля ця сіє смуток, Хвороби і смертельній біль, Що дня останній поцілунок Нам сіє зірка Чорнобиль Тепер земля ця сіє смуток, Хвороби і смертельній біль, Що дня останній поцілунок Нам сіє зірка Чорнобиль. Навколо так неначе вдома, В Карпатах наших у селі, Тільки на вулиці нікого, В будинках теж нема нікого!! Ніде не чуть живого слова! Стає не по собі мені!