Юрій Андрухович - Постріл | Текст песни

• Тексты песен
• Юрій Андрухович
• Постріл

Ти заповзеш, нечутний, ніби вуж,
у золоті дзеркала установи,
поправиш ружу й посміх Казанови
і сам собі накажеш: кроком руш.

Приспів:
Ти заповзеш, нечутний, ніби вуж,
у золоті дзеркала установи,
до кабінету, де – вершина змови.
Тебе чекає мрець – очей не мруж. (весь куплет – 2)

Ти заповзеш, нечутний, ніби вуж,
у золоті дзеркала установи,
Ти, вихопивши револьвер із руж,
спрямуй на нього дуло тридюймове.

Приспів

Ти станеш в цю хвилину шестикрилим,
а він повільно зсунеться на килим,
потягне канделябр і каламар.

Ти скинеш рукавички (щойно з пральні)
і, розпізнавши натяки астральні,
почуєш, як видзенькує комар.


Юрій Андрухович еще тексты