о скільки конику-братику крутих чудасій на світі дивився б допоки круки очей не вип'ють а мало по сей бік багама-мама по той бік пальми Гаїті і вежі фрітауна бачу як вийду вночі з бунгало
і так мені з того гризько що вицвіли всі шаровари якого лисого чорта з яких попідземних фаун та й зрадили нас у битві морські косарі корсари а батько ж хотіли взяти отой блаженний фрітаун
а там тринадцять костьолів і вічна війна з амуром а ще тринадцять безодень де срібло-злото коморне дівчата немов ліани нечутно ростуть за муром і хочеться їм любитись а їх зодягли у чорне
кружаю тепер сивуху надвоє з піратом діком кажу йому схаменися покайся кажу паскудо невже коли ти європа то вже не єси чоловіком якого хріна продався за тридцять гнилих ескудо
а дік то химерна штучка плекає папугу пугу плеще мене позаплічно заламує руки в горі оце тобі лицар з лугу осьо тобі зелепугу to be or not to be каже і булькає i’m sorry
невільницю каже маю зі шкірою мов какао купи сизокрилий орле маркотно ж без господині город засівати не конче прицмокує так лукаво город на ній проростає тютюн ананаси дині наплодиш каже козацтва припнеш усіх до коша тільки ж ярму не дається шия моя душа
та вже його і не чую плюю на погану суплику конику мій невірнику апостоле мій хома піду на зорю вечірню зріжу цукрову сопілку сяду над океаном та вже мене і нема