а людина як людина – це така собі машина маса м'яса трохи нервів часом спить а часом їсть пролітає як фанера попри касу без причини кличе маму миє раму риє яму сіє злість гість незваний кістка в горлі шістка в грі гора у морі п'яте колесо спіралі і на скелі живокіст дев'ять кіл одного горя голий корінь мандрагори сніг у полі сміх потвори сьомий гріх скоромний піст бо людина як людина – від усього половина трохи слини трохи глини – з праху й страху вінегрет пів-на-пів хуйні і слави серце зліва сонце справа місяць в торбі дуб на горбі дух що тіло рве і пре бо людина як машина так залежна від бензину так зав'язана на нафті так підсаджена на кеш що немає вже різниці хто тут принц а хто тут ниций хто в столиці хто в криниці – все завжди одне і те ж всі однаково лукаві хочуть грошей просять слави вимагаючи любові і пустої похвали бо людина як тварина – і жорстока і дитинна любить кров боїться крові їсть і мертвих і живих ну а ще вона окрема і самотня і проблемна хоче жити може бути тільки з ким-небудь удвох і бракує їй усього бо душа дурна і темна все що є у ній людського – то машини димний бог біг на місці рух по колу мляво бідно важко кволо карусель на каруселі брат на браті баш на баш зуб за зуб за оком – око калькуляція глибока лиш вилазить потім боком наш чеканний отченаш бо людина – це людина безневинна і причинна вередлива як простата безумовна простота більше слів уже не маю сльози кров і піт втираю йду на страту і співаю: трата-та-та трата-та