Серце в руках згорає в золу, І душа замерзає у подиху.
Ти наче птах, що крилом промахнув, Забрала усе, що б нагадало весну.
Сніг у очах тане в дрібну сльозу І тече живою водою по лицю.
Обличчя в моїх днях, очі в моїх зірках, А твій голос звучить у моїх снах!
Приспів: Ти така, як вечір, забираєш сонце. Ти така, як ранок, забираєш зорі. Моє серце втопила ти в глибокім морі Почуттів холодних, наче лід в ополонці.
Серце в руках вже згоріло до тла І не тремтить вже від подиху душа.
А сутінки горять вогнями дивними – То ватри кузень зірок, що не забрала ти!
А ті зорі знімають печать смутку на лиці І кують сталевий меч з моєї душі!
Приспів: Я став такий, як вечір, і забрав твоє сонце, Я став такий, як ранок, і забрав твої зорі, Твоє серце втоплю я в глибокім морі Почуттів холодних, наче лід в ополонці.
Твоє серце в моїх руках згорає в золу, І твоя душа замерза від мого подиху...