і я стояла , наче в землю проросла я слухала як ти її голубиш ти ї сказав, сказав, що любиш а я стояла, зрушитись вже не змогла
я звикла вже до ніжностей і до тепла я звикла бачити твою незвичну вроду ...а потім я з лиця солену витирала воду і помилилась, бо я у тебе була не одна