*** Вірш-пролог в кліпі: Володимир Гузік «Люди ОЧЕЙ»; авторська пісня в кліпі: Ян Апріль – «ЗАПАМЯТАЙ НАВІК МОЇ СЛОВА».
Прислухайтесь. Люди ОЧЕЙ. Очі, двохсотих, дивляться з неба. Кажуть нам- злого, робити не треба. Ми воювали- за правду вмирали. Не треба, щоб діти, що їсти не мали. Нас били, палили- кишки випускали. А ми все стояли, а ми все стояли. Живий хто остався- віддайте нам шану- Усе що вам лишнє- візьміть з позарану. Спакуйте у торби, несіть, в сиротинець. Для діток- гостинець, для діток- гостинець. Нехай діти будуть, здорові і ситі. -А вам чиста совість, і будете жити- В спокої, і мирі- самі із собою. Ми очі- двохсотих- ми, з кожним,- з тобою. Євдоким Янгуз. написано у м.Ржищів, у відпустці.
Прислухайтесь люди очей і їх малолітніх дітей. (вірш другий) Тридцять п'ять воїнів в небі літають- Очима двохсотих ,на нас споглядають. Говорять нам:люди за вас ми вмирали, Живі ви', остались і що ви нам дали? Не нам.Нашим дітям,батькам і дружинам. Ми вже не зможем.Живий удружи нам. Можеш хоч дітям, ти поміч надати? Можливо в майбутнім ,невістков чи зятьом? Будуть вам дітки мої сиротинки. Бо'г один зна.. які будуть обжинки.. Так ні папірці,документи насправді Для вас головне ,і ніде діти правди З вас вже свідоцтва багато хто мають, Дій бойових,а мої заглядають. Дітки-сирітки в небеса,бо там тато.. Таточку любий-може хватить літати, Там у горі-ти до нас опустися, Тут скриті сепари-ти ж захистися. За нас,бо вони зовсім вже обнагліли Не воювали,а свідоцтв наробили. Собі,своїм ближнім кумам і сватам, А як же нам жити,а що буде нам? Тридцять п'ять воїнів в небі літають, В надіі на поміч своїм діткам чекають. Ой не чекайте,не так скоро буде Правда на світі.Гнилі зараз люде. При владі.І поки вони передохнуть- Не раз матері ще і діточки Ох!-нуть. А дітки то виростуть-стануть дорослі, З божою поміччю й підуть на осліп, Правду шукати,в тім світі без тата. Вони її знайдуть.І дай Боже мати, З часом при владі ,таких от людей Війну переживших-сиріток-дітей.