Тихо стелиться стежка до ніг, Ні кінця і ні краю немає, З перехрестя далеких доріг Я до тебе себе повертаю. У вечірній, вечірній імлі, Коли серце скрипаль розриває, Повертаю я знову собі Чистоту смерекового раю!
Приспів: Я так люблю, Україно, тебе! Я так любов'ю своєю пишаюсь! Знов почуття повернулось просте, | Знову я повернувся з далекого краю! | (2)
Із далеких, далеких країв Я до тебе горнусь, як до мами! Наче в зорянім храмі святім, До ікон припадаю вустами! У вечірній, вечірній імлі, Коли серце скрипаль розриває, Повертаю я знову собі Чистоту смерекового раю!