Вірим в прикмети, цінемо не людей а предмети Забуваємо радість, відчиняємо двері в пітьму Закриваємо очі і миттєво бачимо те що хочем Обираємо вибір, щось таке близьке і далеке
Досить біль нести Досить в небо йти Хвате вже болить Сльози в небо лить
Вірим в реальність і не знаємо як втекти Забуваємо сонце і холодні мерзнемо в самоті Закриваємо очі і рятуємось від того що болить Засинаємо в вічність і не словом просимо – прости