Подібні запитання є безглуздими, а відповіді на них недоречними, Адже навіщо питати дозволу, коли ти все одно приречена? "Можна закохатись у тебе?"- писала вона йому так несподівано, Що у нього, такого рішучого, просто не залишалось вибору.
Засинати в його міцних та дужих обіймах повторюючи вигини тіла. Дихати одне одним, ковтати легенями повітря одне на двох. Вона писала про цього чоловіка вірші, вона мріяла та хотіла Зустріти саме таку людину, саме таку любов!
Щоразу при зустрічі поглядами для них зупинявся час, ЇЇ очі для нього мов іскри - запалювали щось всередині. Він читав дивним чином думки її кожен раз Коли вона бажала цього так незграбно й невпевнено.
Чи мають вони на це право коли на годиннику шіснадцята двадцять чотири? Ці стосунки як якісна кава - міцні та водночас вразливі.