Легкі 220 пробігли по тілу- Це струм від зустрічі поглядом. І сотні мурашок їх Всесвіт зігріли, Ця мить залишилася спогадом. Він знову шукав її погляд серед сірого натовпу, Вона ніяковіючи його ховала у вікна. І три метри відстані перетворились на каторгу. На жаль, близько зупинка,де вона мусить вийти. Розтріпане руде волосся, Стрічка розв'язана на рюкзаку- Так виглядає стомлена осінь, У своііх снах він бачив таку. М*яка пухнаста борода І добрі, глибокі очі Він наче старий капітан корабля До якого на борт вона хоче.