мозаїчність ландшафту шифрує твою психоделіку бог деталей дрібних заховався в найменшій із них мов уламки дзеркал розлітаються срібні метелики і дзвенять їхні крила холодним відлунням зими
і у кожнім уламку – секвенси прожиті задурно ієрогліфи смерті орнаменти втрачених снів і зміяться меандри й відлунюють марші бравурні обіцяючи війни що мають прийти навесні
тільки весен немає а є розпаровані весла і покинутий човен в стоячій глибокій воді мов летючий голандець він має всі шанси воскреснути і розкреслити колами цю незворушну гладінь
ну а далі вже світ розіграє усе суверенно мозаїчно й музично як найгеніальніший псих мов диявол деталей – ранимий ревнивий і ревний повкладає уламки й мене – у найменший із них