Палав Донбас шаленими вогнями І дим стелився по неораній землі, На косах осідав він сивими смужками, Сумною піснею лунаючи в душі.
А ти молилася, стояла на колінах, Немов закляття промовляла:- Тільки б жив… Свічки горіли, і душа тремтіла, І шепотіла: Синку, повернись…
Він повернувсь, як зацвіла калина, Як заспівали в лісі солов’ї… Котились сльози, а душа тремтіла, Він повернувсь, він повернувсь - ЖИВИЙ! На цвинтарі обдурених надій Блукає привид мирного Донбасу. Війну, як «міра русского» проказу, Затіяв тут сусідський лиходій.
Між почестей надгробків і хрестів Приховані мотиви зла первинні, Щоб хитро потирали руки винні В нещасті тисяч згублених життів.
Мєчти совків, як злодіянь знарядь, Звершились маячні сусідським раєм. Безумства лихо купчиться над краєм І хмуро триколори майорять.