Я загубила ключі від раю, що доручили мені Тому покірно попрямувала крізь лабіринт вночі Переді мною навіть плющі там розступалися вмить Напевне знали, шукала я кохання мого слід
Не дивись на мене, бо я спаплюжена така Наші порвані зв’язки – наче темний реквієм. Не приходь сюди, молю, правда надто вже гірка Дощ із відчаю тут льє Адже цей світ (вмить згниє).