Життя таке неймовірне, коли ти сірий привид серед стін сірих. Так тупо все ще віриш в романтику, в \"люблю\" і всю оцю фігню. Наївно і надійно тебе жорстоко током своїм б'ю, не вб'ю. Таке життя неймовірне. Давай тебе, життя, в живій воді втоплю. Та чому ж ти не буваєш біль Більшим за мою, мою любов? Та чому ти не вбиваєш, біль, так жорстоко, як моє кохання? Та чому ти не зникаєш, біль? Не зникає ця дурна любов. Не тримай, не тримай мене, біль, Відпусти мене, моє кохання. Вже п'ятий місяць війна. Бери скоріше мою душу. Йди на ... Йди на ... А п'яний місяць без сна тебе ганяє як пса туда-сюда, туда ... Боюсь твоєї сторінки бо там на стінці твоїх днів життя, життя сторінки вся твоя поведінка і фотки ці дурні усі, усі мені. А тепер, а тепер, а тепер ти там зустрічаєш ранок, новий світлий ранок. А тепер, а тепер, а тепер я сам чорний чай заварю, чорний чай запарю, І не парюсь, вже не парюсь, як зробити своє особливе таке, неповторне зізнання як сказати тобі про тупе, про сліпе, про дурне, про смішне, неймовірне кохання божевільне кохання.
Гуру Песен